Dzień dobry we Wrocławiu odc.64

Share on facebook
Share on twitter
Share on email
W tym odcinku powiem o Jarmarku Bożonarodzeniowym. Opowiem historię pisarki Yaroslavy Lytvyn. Na sam koniec powiemy o lodowisku na Stadionie Wrocław.

В цьому епізоді ви почуєте про Різдвяний Ярмарок. Також історію письменниці Ярослава Литвин. На сам кінець ми розкажемо про каток на Стадіоні Вроцлав. 

JARMARK BOŻONARODZENIOWY JUŻ WE WROCŁAWIU

Різдвяний Ярмарок вже у Вроцлаві. Тут ви можете скуштувати регіональні та закордонні делікатеси а також знайти оригінальні вироби ручної роботи, святкові оздоби та подарунки для своїх близьких. 

Jarmark Bożenarodzeniowy już otwarty. Na nim skosztować można regionalnych i zagranicznych przysmaków oraz znaleźć oryginalne wyroby rzemieślnicze, świąteczne ozdoby i prezenty dla swoich bliskich. 

Різдвяний ярмарок триватиме до 31 грудня. Він розташований на Вроцлавській ринковій площі, Сольній площі, та на вулицях Свідницькій і Олавській. На ярмарку близько двохсот дерев’яних будиночків із польськими та іноземними товарами. Тут можна придбати: шоколад, сири, вина та багато іншого. Наталія з Литви привезла свої мясні вироби спеціально на Вроцлавський Ринок.

Jarmark Bożonarodzeniowy potrwa do 31 grudnia. Stoiska znajdują się na wrocławskim Rynku, Placu Solnym, ulicy Świdnickiej i Oławskiej. Na jarmarku jest około dwustu drewnianych straganów z polskimi i zagranicznymi towarami. Można tu kupić, m.in.: czekolady, sery i wina. Na wrocławski Rynek swoje wędliny specjalnie przywiozła pani Natalia z Litwy. 

Мы подаем здесь мясо с Литвы. Все сыровяленое, сырокопченое также житный хлеб. Мы бываем здесь довольно часто. Почти каждый год, потому что нам здесь очень нравиться. приятные люди, приятные покупатели,надеюсь, что все будут довольны – говорит Наталия Шушкевич, продавщица с Литвы. 

Serwujemy tu mięso z Litwy. Mięso wędzone na zimno, suszone oraz żytni chleb. Przyjeżdżamy tu dość często, prawie co roku, bo bardzo nam się tu podoba. Są tu mili ludzie i klienci. Mam nadzieję, że wszyscy będą zadowoleni – mówi Natalia Szuszkiewicz, sprzedawczyni z Litwy. 

Specjalnie na wrocławski jarmark miód z własnych pasiek przywiózł także pan Rafał. 

А от пан Рафал привіз мед зі своїх пасік на Вроцлавський ярмарок.

Prowadzimy pasiekę w Dobroszycach, to jest niedaleko Oleśnicy. Pozyskujemy miody z różnych rejonów Polski, od rzepakowego, po wielokwiatowy i gryczany. Oprócz tego mamy miody kremowane: z maliną, z kakao, pyłek pszczeli, propolis, miód kremowany rzepakowy, bakalie w miodzie. Robimy także świeczki. Wszystkie produkty tutaj są wykonywane przez nas samodzielnie – mówi Rafał Klimkiewicz, technik pszczelarz. 

Ми ведемо пасіку в Доброшицях, поблизу Олешниці. Ми отримуємо мед з різних регіонів Польщі, від ріпакового, до багатоквіткового та гречаного. Крім того, у нас кремований мед: з малиною, какао, бджолиний пилок, прополіс, ріпаковим вершковим медом, сухофруктами та горіхами. Також виготовляємо свічки. Усю продукцію тут виготовляємо самі, – розповідає технік-бджоляр Рафал Клімкевич.

На ярмарку можна знайти унікальні речі, яких немає в жодному магазині. Товари ручної роботи, такі як ювелірні вироби, посуд або домашні прикраси. 

Na jarmarku można znaleźć rzeczy wyjątkowe, które nie są dostępne w żadnym sklepie. Wśród towarów są ręcznie tworzone wyroby, np. biżuteria, naczynia lub ozdoby do domu.

Generalnie sprzedaję bombki, które sama wcześniej dekoruję. Pozostałe rzeczy są to dekoracje, które u mnie są dodatkowe. Bombki są zdobione techniką dekupaż. Są też wyszywane krzyżykami, przestrzenne, makietowe – staram się mieć różnorodne wzory – zaznacza Katarzyna Dziwa, sprzedawczyni bombek.

Я взагалі продаю новорічні кулі, які сама прикрашаю. Інші речі – це прикраси, які для мене зайві. Кульки декоровані в техніці декупаж. Вони також вишиті хрестиком, прозорі, макетні – намагаюся мати різноманітні візерунки – розповідає продавець фенечок Катажина Дзіва.

Sprzedaję ceramikę, a dokładnie kamionkę i rzeczy z drewna cięte laserowo. Jeżeli chodzi o ceramikę, wszystko jest od podstaw robione ręcznie. Począwszy od form, zdobione złotem, wszystko jest robione przeze mnie i przez moją przyjaciółkę – mówi Ewelina Krajewska, sprzedawczyni ceramiki i wyrobów z drewna. 

Продаю кераміку, а саме кераміку та деревину, вирізану лазером. Що стосується кераміки, то тут все вручну з нуля. Починаючи з форм, оздоблених золотом, все це ми робимо разом з подругою – розповідає Евеліна Краєвська, продавець кераміки та виробів з дерева.

На ярмарок можна прийти всією родиною. З найменшими варто відвідати Казковий ліс, де можна послухати популярні казки або покататися на каруселі. Дорослі можуть насолодитися глінтвейном або гарячим чаєм. Тут кожен знайде щось для себе.

Na jarmark można przyjść z całą rodziną. Z najmłodszymi warto odwiedzić Bajkowy Las, w którym można posłuchać popularnych bajek oraz pojeździć na karuzeli. Dorośli mogą skosztować grzanego wino lub gorącej herbaty. Tu każdy znajdzie coś dla siebie. 

ŚWIAT SŁÓW NIE JEST DLA NIEJ TAJEMNICĄ

Ярослава Литвин – українська письменниця, яка проживає у Вроцлаві. Серед оснніх її книг є „Рік розпусти Клауса Отто Баха” та „Не мій дім”. Дізнаймося, що саме надихає її на написання книг?

Yarosława Lytvyn to ukraińska pisarka mieszkająca we Wrocławiu. Napisała między innymi „Rok rozpusty Klausa Otto Bacha” i „Nie mój dom”. Dowiedzmy się, co dokładnie inspiruje ją do pisania książek.

Мабуть вже 1,5 роки, як я почала чесно казати, що я письменниця.Я не тільки хороша людина, але й пишу хороші книжки. Це мрія мого дитинства, щоб писати і видаватися. Я ще памятаю, що кули я була маленька, я сама собі книжки робила. Мені було мало просто взяти і написати історію, або вигадати віршик. Мені потрібно було зробити так, щоб це була повноцінна книга з палітуркою, з ілюстраціями.

1,5 roku temu zaczęłam uczciwie mówić, że jestem pisarką. Jestem nie tylko dobrym człowiekiem, ale także piszę dobre książki. Pisanie i publikowanie jest moim marzeniem z dzieciństwa. Do dziś pamiętam, jak byłam mała i robiłam książki dla siebie. Nie wystarczało mi po prostu napisanie opowiadania lub stworzenie wiersza. Musiałam zrobić z tego pełnoprawną książkę z okładką i ilustracjami.

Коли мені було 19 років я надіслала роман на конкурс “Коронація Слова”. Я ввійшла настільки я пам’ятаю в топ 10. У мене не було призового місця, але я була лауреатом.  Я навіть з чітким переконанням, що це розіграш прийшла на нагородження і коли мене викликали на сцену, я ще була переконана що це розіграш. Ну тоді коли я вже стояла на сцені і мені вручили грамоту, то я зрозуміла, що це правда.

Mając 19 lat, zgłosiłam powieść do konkursu „Koronacja Słowa”. Dostałam się do pierwszej dziesiątki. Nie zdobyłam głównej nagrody, ale i tak byłam zwycięzcą. Przyszłam na rozdanie nagród z wyraźnym przekonaniem, że to nieprawda. Nawet, kiedy zostałam poproszona na scenę, wciąż byłam przekonana, że to żart. Cóż, kiedy już stałam na scenie i dostałam dyplom, zdałam sobie sprawę, że to jednak prawda.

Для мене це було вау. Це мабуть був такий найбільший поштовх. Коли ти з дитинства чогось прагнеш, в підліткові роки отримуєш підтвердження того, що ти на вірному шляху. Це супер надихає! Насправді у роботі письменника, дуже складно знайти мотивацію. Якщо особою ти працюєш з великою прозовою формою, то пишеш роками. Можна пройти дуже багато часу і ти не отримуєш оцих таких маленьких лайків. 

Dla mnie to było wow. To był prawdopodobnie największy impuls. Kiedy aspirujesz do czegoś od dzieciństwa, a w okresie dojrzewania otrzymujesz potwierdzenie, że jesteś na właściwej drodze, to bardzo inspirujące! Tak naprawdę w pracy pisarza bardzo trudno znaleźć motywację. Jeśli pracujesz z dużą formą prozatorską, to piszesz latami. Może to zająć dużo czasu i nie dostaniesz tych małych lajków.

Я колись намагалася підрахувати скільки в мене таксів. Деякі з них, наприклад, найперший роман… У нас тоді був один комп’ютер на всіх і щоб ніхто його не прочитав, не прочитав. Це було супер таємне, щоб мама не прочитала я його запаролила, вордівський документ. І все б нічого, але я не пам’ятаю той пароль. По суті він, як роман Шрадінгера, він є але його й немає. Ще в кількох збірках я брала участь, але я їх не рахую як свої книжки. Чисто своїх у мене 5 книг. 

Kiedyś próbowałam obliczyć, ile mam tekstów. Niektóre z nich, na przykład pierwsza powieść… Mieliśmy wtedy w ogóle jeden komputer na wszystkich, dlatego, żeby moja mama tego nie przeczytała, zabezpieczyłam hasłem dokument tekstowy w Wordzie. I wszystko byłoby niczym, ale nie pamiętam tego hasła. W istocie jest jak powieść Schradingera, on jest, ale jego nie ma. Brałam udział w kilku publikacjach zbiorowych, ale nie zaliczam ich do moich książek. Mam 5 własnych książek.

Взимку цього року вийшла книжка “Рік розпусти Клауса Отто Баха”. За неї я також отримала диплом “Коронації слова”. І це історія, яка виявилася чомусь скандальною. Історія німця, який в інтернеті познайомився з українкою. Йому друг розповів таку, що  знаєш Українки – це ідеальний дружина і вони зроблять тебе щасливим. Насправді от саме Українка тебе зробити щасливим. І він послухав. А оскільки він вважав себе не щасливим, то завів собі сторінку в інтернеті на сайті знайомств. Спочатку на платном, потім він зрозумів, що він там викидає гроші на вітер і він там не знайдеш собі дівчину. Він перейшов на безкоштовний і врешті він познайомивсязв дівчиною на ім’я Вероніка. Все було б добре, але в один день він подумав, а чого б не здійснити свою мрію і не поїхати до неї знайомитися. І наша героїня відреагувала не так весело. Вона не була втішина цією новиною і просто зникла з інтернету. Можливо якийсь би інший чоловік а інший чоловік, він сказав би “Ні, ну значить недоля. Я не буду в це влазити”. Але наш Клаус зібрав сумки, сів в літак і полетів у Київ шукати її. Врешті можна сказати, що він знайшов відповіді на всі твої питання. Як кажуть деякі мої читачі я майстерно добиваю фіналом. Каже, що це дуже смішна книжка. Чесно я коли її писала, то думала, що вона дуже смішна. Потім, коли я її перечитувала вже 10 раз, перед друком я подумала:” Боже, яка сумна книжка”. Тому мені складно сказати, вона смішна, чи сумна. До речі ввійшла в довгий список премії книжка року від BBC. 

Książka „Rok rozpusty Klausa Otto Bacha” została opublikowana niedawno. To za nią dostałam dyplom „Koronacji Słowa”. I to jest historia, która z jakiegoś powodu okazała się skandaliczna. Historia Niemca, który poznał Ukrainkę w Internecie. Znajomy powiedział mu, że Ukrainki są idealnymi żonami i sprawią, że będziesz szczęśliwy. Tak naprawdę to Ukrainka cię uszczęśliwi. I on posłuchał. A ponieważ nie uważał się za szczęśliwego, założył profil w internecie na portalu randkowym. Najpierw na płatnym, potem zdał sobie sprawę, że rzuca pieniądze na wiatr i nie znajdzie tam dziewczyny. Przełączył się na darmowy i w końcu poznał dziewczynę o imieniu Veronica. Wszystko byłoby dobrze, ale pewnego dnia pomyślał, dlaczego nie spełnić swojego marzenia i nie pojechać się z nią spotkać. Nasza bohaterka nie zareagowała tak wesoło. Nie pocieszyła ją ta wiadomość i po prostu zniknęła z internetu. Może jakiś inny człowiek i inny mężczyzna, powiedziałby: „Nie to nie. Nie będę się w to wpakowywał”, ale nasz Klaus spakował walizki, wsiadł do samolotu i poleciał do Kijowa jej szukać. W końcu możemy powiedzieć, że znalazł odpowiedzi na wszystkie swoje pytania. Jak twierdzą niektórzy moi czytelnicy, umiejętnie kończę finał. Mówią, że to bardzo zabawna książka. Szczerze mówiąc, kiedy to pisałam, pomyślałam, że to bardzo zabawne. Potem, gdy przeczytałam ją 10 razy, przed wydrukowaniem, pomyślałem: „Boże, co za smutna książka”. Dlatego trudno mi powiedzieć, czy to zabawne czy smutne. Nawiasem mówiąc, książka znalazła się na długiej liście nagród roku BBC.

Коли я вже маю основну ідею, основну концепцію, я дуже люблю спостерігати за людьми. Як художники буває роблять замальовки олівцем, так я замальовую людей у себе в пам’яті. Потім, я їх ніби переношу у свій текст. Я ніколи не списую людей повністю. Типу в мене є така знайома, то я її візьму і принесу свій текс. Ні, мені таке не цікаво. Я люблю знайти якусь одну рису і другу рису, потім їх об’єднати і подивитися, як з цього виходить зовсім інша, нова людина.

Kiedy mam już podstawową ideę, podstawową koncepcję, bardzo lubię obserwować ludzi. Jak artyści wykonują czasem szkice ołówkiem, tak samo zapamiętuję ludzi. Przenoszę ich do mojego tekstu. Nigdy nie naśladuję ludzi całkowicie. Przykładowo – mam taką znajomą, to wezmę jej postać i przyniosę do tekstu. Nie, to nie jest ciekawe. Lubię znaleźć jedną cechę i drugą cechę, a następnie połączyć je i zobaczyć, jak wyjdzie zupełnie inna, nowa osoba.

Ця книжка вийшла у вересні і я собі пообіцяла так більше не робити. Не видавати дві книжки в один рік, тому що це дуже важко. Вони абсолютно різні. Це дуже важко, тому що по-перше редагування. Ти спочатку редагують сама, а потім ти редагуєш з редактором. У редактора може бути трохи інакше бачення і ви починаєте це все узгоджувати. Це довгий процеси, і наприклад, з цьою книжкою ми поспішали до Львівського форуму. Так вийшло, що ми з редакторкою працювали місяць без вихідних, причому по черзі. 

Ta książka wyszła we wrześniu i obiecałam sobie, że więcej nie będę tak robić. Nie będę publikować dwóch książek w ciągu jednego roku, bo to bardzo trudne. Są zupełnie inne. Jest to bardzo trudne ze względu na pierwszą edycję. Najpierw edytujesz samodzielnie, a potem edytujesz za pomocą edytora. Redaktor może mieć nieco inną wizję i zaczynasz to z nim uzgadzać. To długi proces. Na przykład z tę książkę pospieszaliśmy na Lwowskie Forum. Okazało się, że razem z redaktorką pracowałyśmy po kolei przez cały miesiąc i to bez dni wolnych.

Це історія дівчини дизайнерки на ім’я Сюзанна Карпенко. Вона будувала свою кар’єру і навіть отримала стипендію і жила, вчилася в Данії. Так сталося, що потім вона не змогла знайти роботу. Вона настільки прагнула цього, що не зумівши отримати продовження своєї мрії, зламалася і повернулася в Київ і перебувала в стані вигорання і емоційного виснаження. В цьому стані вона познайомилася з колегою, з чоловіком на ім’я Петро. Він справив на неї дуже позитивне враження. Він був дуже уважний, турботливий. Він справді був дуже нею захоплений і її талантами. Він запропонував їй одружитися і разом будувати дім своєї мрії. Петро виявився тихим і скромним абьюзер. Він з тих, які тихесенько непомітно, отак от довбуть і відривають шматочки від особистості. Книга називається “не мій дім”, через те, що Сузанна мала бути щасливою у своєму домі. Та в цьому своєму домі вона стала, як рибка в акваріумі. 

Oto historia projektantki Suzanny Karpenko. Zbudowała swoją karierę, a nawet otrzymała stypendium i mieszkała oraz studiowała w Danii. Tak się złożyło, że wtedy nie mogła znaleźć pracy. Pragnęła tego tak bardzo, że nie mogąc kontynuować spełnienia swojego marzenia, załamała się i wróciła do Kijowa, będąc w stanie wypalenia i emocjonalnego wyczerpania. W tym stanie poznała kolegę, niejakiego Piotra. Wywarł na niej bardzo pozytywne wrażenie. Był bardzo uważny, opiekuńczy. Był naprawdę zafascynowany nią i jej talentami. Zaproponował jej małżeństwo i wspólne zbudowanie domu swoich marzeń. Peter był cichym i skromnym psychologicznym katem. Jest jednym z tych, którzy po cichu, niezauważeni, wyrywają kawałki osobowości. Książka nosi tytuł „Nie mój dom”, ponieważ Susanna miała być szczęśliwa w swoim domu, ale utknęła tam, jak ryba w akwarium.

В мене є плани на майбутнє і для мене особисто вони дуже цікаві. Я почала писати роман в оповіданнях. Він називається “вічний двигун працює на варенні” і там розповідається про маленьку дівчинку Лесю Олексіївну, яка живе у 90-х роках. Дитинство якої прийшлось якраз на період, коли розвалився Радянський Союз і виникла нова незалежна Україна і як вона сприймається всі процеси, які відбуваються. Появи жувачок, лосіни, райдуги і всілякі інші речі, які були в нашому дитинстві. Не знаю, чи у вашому, моєму дитинстві. Так вийшло, що цей роман, ще недописаний, але його вже розібрали на оповідання. Одне з оповідань, під назвою “Жуки”, вже вийшло польською мовою, його переклали. Одне з оповідань також вийшло влітку у газеті Привіт. І ось-ось також у грудневого номері газети Привіт має вийти моя Різдвяна казочка. Отакі в мене виходить, що я намагаюся зробити щось з глобальними, а от воно таке дрібничках. 

Mam plany na przyszłość i dla mnie osobiście są one bardzo ciekawe. Zaczęłam pisać powieść w opowiadaniach. Nazywa się „Wieczny silnik pracuje na dżemie” i opowiada historię małej dziewczynki Lesi Alekseevny, która żyje w latach 90-tych. Jej dzieciństwo zbiegło się z okresem rozpadu Związku Radzieckiego i powstania nowej niepodległej Ukrainy. To historia jej postrzegania wszystkich zachodzących procesów. Pojawienie się gumy do żucia, legginsów, tęczy i wszelkiego rodzaju innych rzeczy, które były w naszym dzieciństwie. Nie wiem, czy to było w twoim dzieciństwie. Ta powieść jest jeszcze niedokończona, ale została już rozłożona na części. Jedno z opowiadań, zatytułowane „Żuki”, zostało już wydane po polsku, zostało przetłumaczone. Jedno z opowiadań ukazało się również latem w gazecie „Privit”. W grudniowym numerze gazety „Privit”, ma się ukazać moja świąteczna bajka. Okazuje się więc, że próbuję zrobić coś globalnie, ale opowiadania są rozbierane na kawałki.

LODOWISKO NA STADIONIE WROCŁAW 

Активно провести вільний час, з родиною чи друзями можна на картку Стадіону Вроцлав. Він відкритий щодня від 9 до 22 .Тому варти прийти і спробувати своїх сил на льоді.

Aktywnie spędzić wolny czas z rodziną lub przyjaciółmi można na lodowisku Stadionu Wrocław. Jest ono czynne codziennie od 9:00 do 22:00. Warto przyjść i spróbować swoich sił na lodzie.

Одночасно на ковзанці може перебувати не більше ста осіб. Їздити можна без масок, але носити їх потрібно в гардеробі. 

Na lodowisku może przebywać jednocześnie maksymalnie 100 osób. Jeździć można bez masek, natomiast trzeba je nosić w szatniach.

Jesteśmy otwarci, niezależnie, czy to poniedziałek, środa czy dni weekendowe, chociaż trzeba powiedzieć, że w te dni weekendowe jest zdecydowanie więcej gości. Tak, jak w poprzednich latach, mamy do dyspozycji owalną pętlę o długości około 150 metrów – mówi Kacper Cecota, rzecznik prasowy Stadionu Wrocław. 

Ми працюємо незалежно від того, понеділок, середа чи вихідні, хоча треба сказати, що в ці вихідні гостей точно більше. Як і в попередні роки, у нашому розпорядженні є овальна петля довжиною близько 150 метрів, – каже Кацпер Цицота, речник Stadion Wrocław.

Тут можна взяти напрокат ковзани, їх близько 400 пар – фігурні, і хокейні, від 28 до 48 розміру. Для найменших також можна взяти напрокат шоломи і так звані пінгвіни, які допомагають навчитися їздити. Ми запитали мешканців Вроцлава, чому вони вирішили приїхати і які у них враження.

Na miejscu można wypożyczyć łyżwy, jest ich około 400 par – zarówno figurowych, jak i hokejowych, w rozmiarach od 28 do 48. Dla najmłodszych dodatkowo można wypożyczyć kaski i tzw. pingwinki do nauki jazdy. Zapytaliśmy wrocławian, o to, dlaczego postanowili przyjść i jakie są ich wrażenia. 

– Вообще атмосфера крутая. Мне нравиться! Я получаю очень много удовольствия от этого потому-что реально это люблю. Хотя здесь только второй раз но наверное приду сюда еще раз.

Atmosfera jest świetna. Podoba mi się! Czerpię z tego dużo frajdy, bo naprawdę to kocham. Choć to dopiero drugi raz, prawdopodobnie przyjdę tu ponownie.

– Здесь мне очень нравиться, но скользко. Я упала больше трех раз. Атмосфера приятная, музыка все время играет, люди понимают если ты падаешь, некоторые помогают.

Bardzo mi się tu podoba, ale jest ślisko. Przewróciłam się trzy razy. Atmosfera jest przyjemna, muzyka gra cały czas. Ludzie rozumieją, kiedy się przewracasz, niektórzy pomagają wstać. 

  • Bardzo dobrze mi się tutaj jeździ.
  • Мені подобається тут їздити.
  • Mieszkam tu w pobliżu. Stwierdziłem, że skoro dzisiaj mam wolną chwilę, to tu przyjdziemy i zobaczymy co tu jest, bo nigdy wcześniej nie byliśmy.
  • Я тут неподалік живу. Я вирішив, що, оскільки у мене сьогодні є вільна хвилинка, ми прийдемо сюди і подивимось, що тут є, бо ми ніколи раніше не були.
  • Podoba mi się, że mogę jeździć z tatą.
  • Мені подобається кататися з татом.
  • Jest rewelacyjnie! Naprawdę fajnie tutaj wszystko jest zrobione. Atmosfera jest dobra, córce się bardzo podoba. Przede wszystkim chodzi nam o to, żeby miło razem spędzić czas.
  • Чудово! Тут все дуже гарно зроблено. Атмосфера хороша, доньці дуже подобається. Перш за все, ми хочемо добре провести час разом.

Вартість квитків від 12 до 20 злотих з особи. Крім того, вам доведеться заплатити за оренду ковзанів. Варто памятати, що з карткою Nasz Wrocław один раз на рік ви можете скористатися безкоштовним входом на каток на стадіоні Вроцлава.

Biletów kosztują od 12 do 20 złotych za osobę. Dodatkowo trzeba będzie zapłacić za wypożyczenie łyżw. Z kartą Nasz Wrocław raz w roku można za to skorzystać z bezpłatnego wejścia na lodowisko na Stadionie Wrocław. 

Najnowsze wiadomości

Najnowsze programy