Dzień dobry we Wrocławiu odc.67

Share on facebook
Share on twitter
Share on email
Zapraszamy na program „Dzień dobry we Wrocławiu” 💛💙 W tym odcinku powiem o tym, czym się różni polska wigilia od ukraińskiej. Spotkaniu migrantów z przedstawicielami Dolnośląskiego Urzędu Wojewódzkiego. Opowiem historię wokalistki Dany Vynnytskiej. Na sam koniec powiemy o pierwszej rocznice Instytutu Praw Migrantów.

Запрошуємо до перегляду програми “Добрий ранок у Вроцлаві” 💛💙 В цьому епізоді ви почуєте про те, чим відрізняється польське Різдво від українського зустріч мігрантів з представниками Нижньосілезького Воєвудського Управління.  Дізнаєтеся історію співачки Дани Винницької. На сам кінець ми розкажемо про першу річницю Інституту Прав Мігрантів. 

CZYM SIĘ RÓŻNI UKRAIŃSKA WIGILIA OD POLSKIEJ?

Різдво – це сімейне свято, багате на різноманітні традиції. Його святкуютьяк поляки так і українці, але чи так само? Дізнаєтеся вже за мить. 

Boże Narodzenie to rodzinne święto bogate w różnorodne tradycje. Obchodzą je zarówno Polacy, jak i Ukraińcy, ale czy to to samo? Dowiedzą się Państwo już za chwilę. 

Українське різдво в залежності від регіону святкують подібно до польського, або ж з деякими відмінностями. Однією з них є дата святкування. Першими Святий вечір відзначають в Польщі, а саме 24 грудня, згідно зЮліанським календарем. Цього дня заведено святкувати в сімейному колі. Дочекавшись появлення першої зірки на небі родина сідає вечеряти. 

W zależności od regionu ukraińskie Święta Bożego Narodzenia obchodzone są podobnie jak polskie lub z niewielkimi różnicami. Jedną z nich jest data uroczystości. Pierwszy święty wieczór przypada w Polsce 24 grudnia według kalendarza juliańskiego i obchodzony jest w gronie rodzinnym. W oczekiwaniu na pojawienie się na niebie pierwszej gwiazdy, rodzina zasiada do kolacji. 

W granicach godziny 17 wszyscy siadają do stołu. Stół jest zastawiony nakryciami plus jedno nakrycie symbolizujące nieobecnych i dla zbłąkanego wędrowca. Na stole jest sianko, na sianku opłatek. Wigilię rozpoczynamy czytaniem ewangelii. Następnie najstarszy członek rodziny dzieli się opłatkiem – mówi Ewa Rapacz, liderka grupy Ocaleni. 

Близько 517 години всі сідають за стіл. На стіл накриті місця плюс одне місце для відсутнього та для приблудного мандрівника. На столі сіно, на сіні облатка. Святвечір розпочинаємо з читання Євангелія. Тоді найстарший член сім’ї ділить облатку – розповідає Єва Рапач. 

Oблаткa, тобто тонкий білий прісний коржик з релігійним зображенням на ньому, родина ділиться ним і обмінюється побажаннями. Традиційно на польському столі повинно бути 12 пісних страв.Кожну з них обовязково треба спробувати. 

Opłatek, czyli cienki, biały, świeży arkusz ciasta z wizerunkiem religijnym, którym rodzina dzieli się, składając życzenia. Tradycyjnie na polskim stole powinno być 12 postnych dań. Każdego z nich trzeba spróbować. 

Подібність у тому, що люди традиційно страраються дотримуватися вимоги про 12 пісних страв. Ці пісні страви можуть бути різними залежно від регіону. Відмінність може бути така, що в україні не дарують подарунків на Різдво. Натомість в польській традиції Ісус або Святий Миколай або просто зірка приносить різдвяні подарунки, які чекають на всіх членів родини під ялинкою – говорить Ольга Барабаш-Ревак, українська філологія вроцлавського універитету. 

Podobieństwo polega na tym, że ludzie tradycyjnie starają się przestrzegać wymogu 12 dań. Te postne dania mogą się różnić w zależności od regionu. Różnica także jest taka, że w tym dniu w Ukrainie nie daje się świątecznych prezentów. Natomiast, w polskiej tradycji, Jezus bądź Święty Mikołaj, czy po prostu Gwiazda przynosi świąteczne prezenty, które czekają na wszystkich członków rodziny pod choinką – mówi Olga Barabash-Revak, wykładowczyni filologii ukraińskiej UWr. 

В той день всі мали свою роботу. Тато займався господаркою, підготовленням ялинки в хаті. Діти вбирали ялинку. Мама готувала вечерю, тому це був святковий хаос – говорить Галина Чекановська, сітлиця.

Każdy miał tego dnia swoje zadanie. Ojciec dbał o gospodarkę domową i przygotowywał w domu choinkę. Dzieci ozdabiały tę choinkę. Mama przygotowywała obiad – to był świąteczny chaos – mówi Halyna Czekanowska, która prowadzi Świetlicę. 

В Україні ж Святий вечір відзначають 6 січня. Прикрасою хати був дідух, тобто сніпок пшениці. А от королевою святкового столу вважається кутя — з медом, горіхами, родзинка, маком, сухофруктами тощо. Її вважають символом достатку і солодкого життя. Як і у польських сусідів на столі можна знайти борщ, вареники, гриби, капусту, узвар із сухофруктів. 

W Ukrainie Święty Wieczór obchodzony jest 6 stycznia. Ozdobą domu był dziaduch, czyli snop pszenicy. Ale królową świątecznego stołu jest kutia – z miodem, orzechami, rodzynkami, makiem, bakaliami. Jest uważana za symbol dobrobytu i słodkiego życia. Podobnie jak u polskich sąsiadów na stole można znaleźć barszcz, pierogi, grzyby, kapustę i kompot z bakalii. 

Ще подібність є у тому, що в деяких регіонах Польщі ще збереглась традиція колядування – говорить Ольга Барабаш-Ревак, українська філологія вроцлавського універитету.

Kolejne podobieństwo polega na tym, że w niektórych regionach Polski tradycja kolędowania jest nadal zachowana – mówi Olga Barabash-Revak, wykładowczyni filologii ukraińskiej UWr. 

После нашего дедушки остался маленький исус в яслях и мы традеционно кто-то из детей несет и ставляет на красиво украшенный подоконник и мы поем вместе колядки в этот момент – говорит Любов Мищурук, которая живет во Вроцлаве. 

Po naszym dziadku w domu został mały Jezus w żłobie, tradycyjnie jedno z dzieci niesie go na pięknie ozdobiony parapet, w tym czasie cała rodzina wspólnie śpiewa kolędy – mówi Lubov Mishchuruk, mieszkająca we Wrocławiu. 

W Polsce najczęściej śpiewanymi kolędami są „Cicha Noc” oraz „Przybieżeli do Betlejem Pasterze”. W Ukrainie jedną z najpopularniejszych kolęd jest „Dobry wieczór tobie Panie gospodarze” i „Nowa radość stała”. 

У Польщі найчастіше співають різдвяні пісні «Тиха ніч» та «Przybieśli do Betlejem Pasterze». В Україні одними з найпопулярніших щедрівок є «Добрий вечір вам, Господи господарі» та «Нова радість, незмінна».

KOLĘDA 

Вважається, що чим більше колядників, тим кращий рік чекатиме на господарів. Між польськими та українським традиціями святкування Різдва можна помітити багато спільного: страви, молитва, колядки — це те, що нас об’єднує. 

Uważa się, że im więcej kolędników, tym lepszy rok czeka na gospodarzy. Polska i ukraińska tradycja obchodzenia Bożego Narodzenia ma wiele wspólnego: jedzenie, modlitwy, kolędy – to jest to co także nas łączy.

CO UDAŁO SIĘ USTALIĆ NA SPOTKANUM Z MIGRANTAMI W DUW?

9 грудня за ініціативи мігрантів відбулася зустріч у нижньосілезьуому воєвідському управлінні. На ній обговорювались питання легалізації, обслуговування та пропозиції покращення роботи DUW 

9 grudnia z inicjatywy migrantów odbyło się spotkanie w przedstawicielami Dolnośląskiego Urzędu Wojewódzkiego. Omawiano na nim kwestie legalizacji, obsługi oraz propozycje usprawnienia pracy DUW. 

Spotkanie odbyło się z inicjatywy Instytutu Praw Migrantów. Zaproszono na nie dziesięciu przedstawicieli dziesięciu środowisk imigranckich, między innymi osoby pracujące z Ukrainy, doktoranci z Bangladeszu oraz migranci z Białorusi. 

Była przygotowana agenda 5 tematów. Najpierw referowały przedstawicielstwa cudzoziemskie, później myśmy odpowiadali. Pan Bartosz z Instytutu Praw Migrantów moderował dyskusję, także szła ona dość sprawnie i udało się poruszyć dość sporo tematów. Dotyczyło to głównie legalizacji pobytu, ale również rzeczy, o których do niedawna mało się mówiło, czyli wydawania kart plastikowych, czy warunków socjalnych oczekiwania — mówi Wojciech Partyka, zastępca dyrektora Wydziału Spraw Obywateli i Cudzoziemców DUW. 

Було підготовлено порядок денний на 5 тем. Спочатку говорили іноземні представництва, потім ми відповідали. Модерував дискусію пан Бартош з Інституту Прав Мігрантів, тож вона пройшла досить гладко і було порушено досить багато тем. В основному зустріч стосувалася легалізації перебування, але й речей, про які донедавна мало говорили, а саме: видачі пластикових карток чи соціальних умов очікування – каже Войцех Партика, заступник директора Департаменту громадян та іноземців.

Після зустрічі вже зявилися перші зміни, зокрема намет для людей, які чекають перед управлінням. Це допоможе людям зігрітися, особливо в зимовий період.

Po spotkaniu zostały wprowadzone pierwsze zmiany, między innymi przed urzędem powstaje namiot oczkujących. Jest to dobre rozwiązanie, zwłaszcza w zimie. 

Іноземці вказали, що у них виникли проблеми з організацією візиту, тому тепер можна організувати візит заповневши форму на нашому сайті – розповідає Беата Панек, DUW.

Cudzoziemcy sygnalizowali, że mają problem z umówieniem wizyty, dlatego została wprowadzona dodatkowa ścieżka w postaci formularza na stronie internetowej przez którą można taką wizytę umówić – mówi Beata Panek, koordynatorka infolinii ds. cudzoziemskich DUW. 

Співробітники управління запевняють, що відкриті до діалогу, якщо цк буде потрібно.

Pracownicy Urzędu zapełniają, że są otwarci na dialog, jeśli będzie taka potrzeba. 

TWORZY MUZYKĘ, KTÓRA OTWIERA UKRAIŃSKĄ KULTURĘ DLA ŚWIATU

Дана Винницька співачка групи шоколад, бабушкі і Дагадана. З останньою жінка гастролювала в понад 26 країнах світу, натомість для життя выбрала Вроцлав.

Dana Vinnytsia wokalistka grupy Czekolada, Babooshki i Dagadana – zespół, z którym koncertowała w ponad 26 krajach, wybierając na całe życie Wrocław. 

Я почала придумувати музику з семи років. Це для мене досить таки натуральний процес. В дитинстві це була втеча в свій світ. Це мені приносило море задоволення. З часом свого музичного розвитку я довідалася про такий напрям, як неофольклор. Мені ось ця гра з українським мелосом, українськими ладами, культурою була дуже цікавою, тому що тоді можна було на себе дивитися крізь іншу призму. Глибше зрозуміти, ким є українці. Забава, заглиблення в український фольклор для мене було завжди важливим. Потім я закінчила музичну академію, як композитор. Цей напрям творчої праці є для мене актуальним, як тоді так і зараз. 

Zaczęłam tworzyć muzykę w wieku siedmiu lat. To dla mnie całkiem naturalny proces. Jako dziecko była to ucieczka do swojego świata. Sprawiło mi to wiele przyjemności. W trakcie mojego muzycznego rozwoju poznałam taką dziedzinę jak neo-folklor. To gra z ukraińską melodią, ukraińskimi progami, kulturą była dla mnie bardzo interesująca, bo wtedy można było spojrzeć na siebie przez inny pryzmat, aby lepiej zrozumieć, kim są Ukraińcy. Zabawa, zanurzenie się w ukraińskim folklorze zawsze była dla mnie ważna. Następnie ukończyłam Akademię Muzyczną jako kompozytorka. Ten kierunek pracy twórczej jest dla mnie aktualny – zarówno wtedy, jak i teraz. 

Я вчилася в музичній академії і разом створили групу шоколад. Це група фьюжн етнічної і джазової музики. Потім ми виграли свого часу стипендію гауде-полонія, завдяки якій ми могли півроку повчитися реалізувати свої проекти в Польщі. Це було в далекому 2008 році. Однією з ідей моїх об’єктів було знайти музикантів з якими б я хотіла творити далі і так народилося ще два мої інші проекти – це є Dagadana i Babooshki. Після цього я 5 років жила на дві країни постійно повертаючись і проводячи дуже багато часу на кордоні. Я була дуже втомлена цим постійним перетинанням кордону. Я запропонувала своєму чоловіку знайти роботу в тих містах, які я люблю в Польщі. Так доля склалася, що ми уже досить тривалий час живемо у Вроцлаві. Це місто повне свободи, відкритості, діалогу і місто де можна бути щасливим творячи. 

Studiowałam na akademii muzycznej i razem stworzyli zespół Czekolada. To grupa łącząca muzykę etniczną i jazzową. przez pół roku mogliśmy uczyć się realizacji naszych projektów w Polsce. To było w 2008 roku. Jednym z pomysłów było znalezienie muzyków z którymi chciałabym tworzyć i tak narodziły się dwa moje inne projekty – Dagadana i Babooshki. Potem przez 5 lat mieszkałem w dwóch krajach, ciągle wracając i spędzając dużo czasu na granicy. Byłam bardzo zmęczona tym ciągłym przekraczaniem granicy. Zaproponowałam mężowi znalezienie pracy w miastach, które kocham w Polsce. Tak się złożyło, że od dawna mieszkamy we Wrocławiu. To miasto pełne wolności, otwartości, dialogu i miasto, w którym można z przyjemnością tworzyć.

Звичайно Dagadana – це є головний мій проект. Натомість коли музиканти з України приїжджають то ми граємо і з шоколадом і з Babooshkami. Зараз готуємо дуже цікавий проект в колаборації з індійськими музикантами, тому кожен з нас має і свої дороги. Натомість для нас є дуже цінною можливість грати, співтворити.

Звичайно Dagadana – це є головний мій проект. Натомість коли музиканти з України приїжджають то ми граємо і з шоколадом і з Babooshkami. Зараз готуємо дуже цікавий проект в колаборації з індійськими музикантами, тому кожен з нас має і свої дороги. Натомість для нас є дуже цінною можливість грати, співтворити.

Oczywiście Dagadana to mój główny projekt. Natomiast, gdy przyjeżdżają muzycy z Ukrainy, gramy z Czekoladą i Babooshkami. Obecnie przygotowujemy bardzo ciekawy projekt we współpracy z indyjskimi muzykami, więc każdy z nas ma swoje własne sposoby. Jest to dla nas bardzo cenna okazja do zabawy i tworzenia. 

Dagadana – це група, яка почалася з дружби двох дівчат Даги і Дани. Власне Дага була у Львові, коли я довідалась, що отримала стипендію гауде-полонія. Я сказала, слухай, я буду жити пів року в Варшав. В нас буде більше нагод зустрічатися. На це Дага сказала, давай зробимо групу, щоб не так просто зустрічатися. Спочатку це був дует, але наш повноцінний склад почався з 2014 року. Ми в квартеті. Кожен з нас живе в іншому місці, але це нам не перешкоджає творити. В до пандемічний час ми дуже багато подорожували, відвідали 26 країн з концертами. Бразилія, Аргентина, Європа, Африка, Азія майже ціла обїзджена. Ми записали спільний альбом з китайськими і монгольскими музикантами. Наші диски, де головними мовами є українська і польська видані в Німеччині. Ми маємо контракт на видання цього альбому в Китаї, також він є виданий в Японії. 

Dagadana to grupa, która rozpoczęła się od przyjaźni dwóch dziewczyn, Dagi i Dany. Właściwie Daga była we Lwowie, kiedy dowiedziałam się, że otrzymałam stypendium Gaude Polonia. Powiedziałam, słuchaj, będę mieszkała w Warszawie pół roku. Będziemy mieli więcej okazji do spotkania. Daga powiedział, stwórzmy grupę, żeby było po co się spotykać. Początkowo był to duet, ale nasz pełnoprawny skład rozpoczął się w 2014 roku. Jesteśmy w kwartecie. Każdy z nas mieszka w innym miejscu, ale to nie powstrzymuje nas przed tworzeniem. W okresie przed pandemią dużo podróżowaliśmy, koncertowaliśmy w 26 krajach. Brazylia, Argentyna, Europa, Afryka, Azja są prawie całkowicie przejechane. Nagraliśmy wspólny album z muzykami chińskimi i mongolskimi. Nasze płyty CD, na których głównymi językami są ukraiński i polski, zostały wydane w Niemczech. Mamy kontrakt na wydanie tego albumu w Chinach, jest on również wydany w Japonii. 

Якщо так коротко підсумувати Dagadana – це група, яка намагається створити зрозумілий, цікавий новий симбіоз польської та української культури і зіграти його в різних куточках Європи і світу, так щоб всіх зацікавити. Власне подорожуючи світом в першу чергу ми були цікаві, як носії своєї культури – української і польської. 

Podsumowując, Dagadana to grupa, która stara się stworzyć wyraźną, ciekawą, nową symbiozę kultury polskiej i ukraińskiej i zagrać ją w różnych częściach Europy i świata, tak aby wszyscy byli zainteresowani. Tak naprawdę podróżując po świecie byliśmy ciekawi przede wszystkim jako krzewiciele kultury – ukraińskiej i polskiej. 

Ми давно шукали свій характерний елемент. Цілком випадково я натрапила на фотосесії стилістки і української художниці, фотографки Домініки Дикої. Я написала до Домініки, чи не хотіла б вона з нами зробити співпрацю. Ми зробили разом фотосесію, потім вона зробила нм вінки. Варто сказати, що ця співпраця мала для нас велике значення. Через її вінки через її унікальний стиль нам два рази вдалося трапити на шпальти National Geographic. Вперше під час пандемії в онлайн виданні і минулого року в грудні вийшло друковане видання цілим світом. Я особливо, як українка тішилась тим, що з’являється стаття, де згадується Україна не в контексті війни, не в контексті Чорнобиля, чи ще різних сторінок нашої історії чи сьогодення. А яка говорить про унікальну, багату, красиву культуру українських весільних вінків. На мені є репліка весільного вінка з мого регіону, з Івано-Франківської області, Святинського району. ‚Якщо говорити про наші різні вбрання, я зараз в одному з них. Це робота польської дизайнерки, яка творить християнську моду. 

Długo szukaliśmy naszego charakterystycznego elementu. Całkiem przypadkiem trafiłam na sesję zdjęciową stylistki i ukraińskiej artystki, fotografki Dominiki Dykiej. Napisałam do Dominiki, czy chciałaby z nami pracować. Zrobiliśmy razem sesję zdjęciową, potem zrobiła nam wieńce. Warto wspomnieć, że ta współpraca miała dla nas ogromne znaczenie. Dzięki jej wiankom, dzięki jej niepowtarzalnemu stylowi, dwukrotnie udało nam się trafić na łamy National Geographic. Po raz pierwszy podczas pandemii w grudniu zeszłego roku opublikowano online wydanie. Jako Ukrainka szczególnie ucieszyłam się, że pojawił się artykuł, w którym o Ukrainie wspomniano nie w kontekście wojny, nie w kontekście Czarnobyla, ani innych kart naszej historii lub teraźniejszości, a mówi o wyjątkowej, bogatej, pięknej kulturze ukraińskich wieńców ślubnych. Mam replikę wieńca ślubnego z mojego regionu, z obwodu Iwano-Frankowskiego, obwód Światyński. Mówiąc o naszych różnych strojach, jestem teraz w jednym z nich. To dzieło polskiego projektanta tworzącego modę chrześcijańską. 

Мене минулих 1,5 роки навчили не заглядати надто далеко. Наше життя повністю змінилося, фактично ми з активно концертуючою групи, з дня на день почали жити кожен в своєму домі.Це нас зробило сильнішими. Ми почали вчитися багатьом новим речам. Я постійно зараз працюю, як композитор вдома. Навчилися записувати все від роялю по голос всі інструменти, які я маю вдома. Я хочу тільки побажати нам всім, щоб цей старий світ в якому є жива зустріч з глядачем, залишилася актуальною. А ми завжди будемо мати, що Вам сказати.

Ostatnie 1,5 roku nauczyły mnie, żeby nie patrzeć za daleko. Nasze życie całkowicie się zmieniło, w zasadzie będą w aktywnej grupie koncertowej, z dnia na dzień zaczęliśmy mieszkać we własnym domu, to nas wzmocniło. Zaczęliśmy uczyć się wielu nowych rzeczy. Stale pracuję jako kompozytorka w domu. Nauczyłam się nagrywać wszystko, od fortepianu na głos po wszystkie instrumenty, które mam w domu. Pragnę tylko życzyć nam wszystkim, aby ten stary świat, w którym odbywa się spotkanie na żywo z publicznością, pozostał aktualny. A zawsze będziemy mieli Ci coś do powiedzenia. 

PIERWSZE URODZINY INSTYTUTU PRAW MIGRANTÓW

Instytut Praw Migrantów obchodzi swoje pierwsze urodziny. Dowiedzmy się co jego pracownikom udało się zrobić w tym czasie.

Рік тому 10 грудня 2020 року но основі юридичного відділу Фундаціїї Україна повстав Інститут Прав Мігрантів. Не зважаючи на пандемію Інститут провів більш ніж 12 тисяч консультацій по телефону, онлайн і стаціонарно в чорирьох пунктах, розміщених у Вроцлаві та Нижній Сілезії.

Rok temu, 10 grudnia 2020 r., na bazie działu prawnego Fundacji Ukraina powstał Instytut Praw Migrantów. Mimo pandemii Instytut przeprowadził ponad 12 tys. konsultacji telefonicznych i internetowych, a także stacjonarnie w czterech lokalizacjach znajdujących się we Wrocławiu i na Dolnym Śląsku. 

Інститут не тільки консультує іноземців, а проводить також багато аналітичної діяльності. Видає посібники, також консультує різні управління, представників бізнесу, влади і так ділі – каже Софія Баянова, спеціалістка з питань просування і PR Інституту Прав Мігрантів. 

Instytut nie tylko doradza obcokrajowcom, ale także prowadzi wiele prac analitycznych. Publikuje podręczniki, doradza także różnym departamentom, przedstawicielom biznesu, rządu itd. – mówi Sofia Baianova, specjalistka ds. promocji i PR Instytutu Praw Migrantów. 

Dla migrantów w Instytucie są prowadzone konsultacje z prawnikami, psychologiem oraz specjalistą w dziedzinie zatrudnienia. Powstała tam także duża ilość publikacji, w czterech językach. Instytut Praw Migrantów konsultuje nie tylko cudzoziemców, ale również pomaga instytucjom współpracującym w wyborze dobrych rozwiązań. 

Ми активно долучилися до загальнодержавної програми вакцинації, консультували її, саме тому до структури національної програми вакцинації були включені іноземці. Крім того, ми консультували закон про іноземців. Зараз ми завершуємо роботу над внесенням змін до Закону, в якому ми брали участь – розповідає Бартломієй Потоцький, голова Інституту прав мігрантів.

My aktywnie wsączyliśmy się w Narodowy Program Szczepień, konsultowaliśmy go, dlatego między innymi cudzoziemcy zostali włączeni w strukturę Narodowego Programu Szczepień. Dodatkowo było akurat konsultowanie ustawy o cudzoziemcach. Obecnie będziemy finalizować pracę nad nowelizacją ustawy o cudzoziemcach. My braliśmy udział w konsultowaniu – mówi Bartłomiej Potocki, kierownik Instytutu Praw Migrantów. 

Протягом цього року інститут займався переважно підвищенням правових знань мігрантів.

Przez ten rok instytut zajmował się głównie podnoszeniem wiedzy prawnej migrantów. 

Liczymy na to, że ten 2022 rok przyniesie nam po pierwsze życie z migrantami, którzy uzyskają swoje decyzję pobytowe ze względu na właśnie ustawę abolicyjną – mówi Bartłomiej Potocki, kierownik Instytutu Praw Migrantów. 

Сподіваємося, що цей 2022 рік приведе на консультації, насампере, мігрантів, які отримають рішення про проживання завдяки новому закону для іноземців – каже Бартломієй Потоцький, керівник Інституту прав мігрантів.

У новому році Інститут прав мігрантів також планує змінити свідомість польського суспільства, інтегруючи в нього іноземців.

W nowym roku Instytut Praw Migrantów planuje zwiększyć świadomość polskiego społeczeństwa, integrując je z cudzoziemcami. 

Najnowsze wiadomości

Najnowsze programy